24 лютого День незламності
Сьогодні ми говоримо про день, який триває три роки.....про найкоротший, найдовший місяць у нашому житті ......про ранок, який змінив наше життя на до ...і...після.... про річницю повномасштабної війни росії проти України....
Уже три роки, як ми прокидаємося під звуки тривог, як наші серця стискаються від болю за тих, хто на передовій, за тих, хто втратив дім, і за тих, кого більше немає поруч.
Три роки – це багато чи мало? Для дітей, які виросли під звуки вибухів, це ціле життя. Для тих, хто чекає рідних із фронту, кожен день тягнеться, як вічність.
Але попри біль і втому, ми стоїмо. Ми вчимося, працюємо, допомагаємо одне одному. Ми продовжуємо мріяти й будувати своє майбутнє. Бо Україна – це ми. Це наші вчинки, наша любов до рідної землі, наші серця, що б’ються в унісон із мрією про Перемогу.
Ми знаємо: темрява не може тривати вічно. Ми віримо в Світло. Ми віримо в Україну.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!!
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!!!
Три роки тому, 24 лютого 2022, близько четвертої ранку, російські війська почали повномасштабний наступ на Україну з масованого бомбардування. Ранок, який змінив нас, але не зламав. Вони думали, що їм буде достатньо трьох днів, щоб Україна підняла руки, Світ не вірив, що ми вистоїмо…
